Ревмоксикам инструкция по применению уколы

Состав

Таблетки, содержащие 7,5 или 15мг активного вещества, по 10 штук в блистере, по 1 или 2 блистера в картонной упаковке.

Суппозитории по 5 штук в контурной ячейковой упаковке, по 1 контурной ячейковой упаковке в картонной пачке.

https://www.youtube.com/watch?v=ytcreatorsru

Раствор для инъекций по 1,5мл в ампулах, по 5 ампул в картонной упаковке.

1 таблетка препарата Ревмоксикам 7,5 содержит:

  • Мелоксикама – 7,5мг;
  • Вспомогательные вещества, в том числе лактозы моногидрат.

1 таблетка препарата Ревмоксикам 15 содержит:

  • Мелоксикама – 15мг;
  • Вспомогательные вещества, в том числе лактозы моногидрат.

Ревмоксикам инструкция по применению уколы

1 суппозиторий препарата Ревмоксикам содержит:

  • Мелоксикама – 15мг;
  • Вспомогательные вещества.

1мл раствора для инъекций Ревмоксикам содержит:

  • Мелоксикама – 10мг;
  • Вспомогательные вещества.

действующее вещество: meloxicam;

1 мл препарата содержит мелоксикама в пересчете на 100% вещество 10 мг

вспомогательные вещества: меглюмин (N-метилглюкамин), глицин, полоксамер 188, гликофурол, натрия хлорид, 0,1 М раствор натрия гидроксида, вода для инъекций.

В состав таблеток Ревмоксикам 7,5 входит 7,5 мг активного компонента мелоксикам, а также дополнительные компоненты: МКЦ, моногидрат лактозы, цитрат натрия, кросповидон, повидон, безводный кремния диоксид коллоидный, стеарат магния.

В состав таблеток Ревмоксикам 15 входит 15 мг активного компонента мелоксикам, а также дополнительные компоненты: МКЦ, моногидрат лактозы, цитрат натрия, кросповидон, повидон, безводный кремния диоксид коллоидный, стеарат магния.

Препарат в виде суппозиториев содержит в составе активный компонент мелоксикам, а также твердый жир в качестве дополнительного компонента.

Ревмоксикам в ампулах содержит активное вещество мелоксикам, а также дополнительные компоненты: глицин, меглюмин, гликофурол, полоксамер 188, хлорид натрия, гидроксид натрия, воду для инъекций.

Форма выпуска

Препарат производится в виде таблеток, которые содержат 7,5 или 15 мг действующего компонента, в виде суппозиториев и раствора для инъекций.

  • Таблетки плоские, имеют желтый цвет, риску и фаску. Допускается мраморность на поверхности таблетки. Упакованы в блистеры по 10 шт. В пачку вкладывают 1 или 2 блистера.
  • Свечи Ревмоксикам для ректального применения содержатся в контурной упаковке по 5 шт., упаковка вкладывается в пачку из картона.
  • Раствор для проведения инъекций содержится в ампулах по 1,5 мг, в картонной пачке – 5 ампул.

Фармакокинетика и фармакодинамика

Мелоксикам относится к нестероидным противовоспалительным препаратам (НПВП). НПВП снижают синтез простагландинов путем ингибирования циклооксигеназы.

Различают две формы этого фермента. Циклооксигеназа типа 1 (ЦОГ-1) содержится в большинстве тканей. Она отвечает за синтез простагландинов в слизистой оболочке желудка. Острые или хронические воспалительные процессы вызывают активность циклооксигеназы 2-го типа (ЦОГ-2). Не все противоревматические средства одновременно ингибируют две изоформы циклооксигеназы.

Мелоксикам

Пероральные дозы от 7,5 до 30 мг мелоксикама хорошо всасываются и имеют биодоступность около 90%. Одновременный прием с пищей не оказывал клинически значимого влияния на фармакокинетику у здоровых добровольцев. Достигнутые концентрации лекарств зависят от дозы, а максимальные уровни в плазме достигаются через 5-6 часов.

После приема перорально мелоксикам из ЖКТ хорошо всасывается, уровень его биодоступности — 89 %. Прием пищи на всасывание вещества не действует. На 3-5 сутки после начала лечения отмечается стабильная концентрация вещества в организме вне зависимости от того, какой формой лекарства проводится лечение. С белками в плазме связывается 99 % мелоксикама, уровень концентрации мелоксикама в синовиальной жидкости равен 50 % от его концентрации в плазме.

В печени происходит полный метаболизм вещества до неактивных метаболитов. Время полувыведения равно 20 ч. Выводится примерно поровну через почки и кишечник. Мелоксикам способен проникать сквозь гематоплацентарный и гематоэнцефалический барьеры. Не отмечается изменения фармакокинетики активного составляющего Ревмоксикама у людей, страдающих нарушением функций почек и печени средней или легкой степени.

Фармакологічні властивості

Фармакодинаміка.

Ревмоксикам – це нестероїдний протизапальний препарат (НПЗП) класу енолієвої кислоти, що має протизапальний, аналгетичний та жарознижувальний ефекти.

Мелоксикам проявив високу протизапальну активність на всіх стандартних моделях запалення. Як і для інших НПЗП, його точний механізм дії залишається невідомим. Однак є загальний механізм дії для всіх НПЗП (включаючи мелоксикам): пригнічення біосинтезу простагландинів, які є медіаторами запалення.

Фармакокінетика.

Абсорбція. Мелоксикам повністю абсорбується після внутрішньом’язової ін’єкції. Відносна біодоступність порівняно з такою при пероральному застосуванні становить майже 100 %. Тому коригувати дозу при переході із внутрішньом’язового на пероральний шлях застосування не потрібно. Після внутрішньом’язової ін’єкції 15 мг максимальна концентрація у плазмі крові становить близько 1,6-1,8 мкг/мл і досягається за 1-6 годин.

Розподіл. Мелоксикам дуже сильно зв’язується з білками плазми, головним чином з альбуміном (99 %). Мелоксикам проникає у синовіальну рідину, де його концентрація наполовину менша, ніж у плазмі крові. Об’єм розподілу низький, у середньому 11 л після внутрішньом’язового або внутрішньовенного застосування, і показує індивідуальні відхилення в межах 7-20 %.

Біотрансформація. Мелоксикам підлягає екстенсивній біотрансформації у печінці.

У сечі було ідентифіковано 4 різних метаболіти мелоксикаму, що є фармакодинамічно неактивними. Основний метаболіт, 5’-карбоксимелоксикам (60 % дози), формується шляхом окиснення проміжного метаболіту 5’-гідроксиметилмелоксикаму, що також виділяється, але меншою мірою (9 % дози). Дослідження invitro припускають, що CYP 2C9 відіграє важливу роль у процесі метаболізму, тоді як ізоензими CYP 3А4 відіграють меншу роль. Активність пероксидази у пацієнтів, можливо, відповідальна за два інших метаболіти, які становлять 16 % та 4 % призначеної дози відповідно.

Елімінація. Виведення мелоксикаму відбувається в основному у формі метаболітів у рівних частинах із сечею та калом. Менше 5 % добової дози виділяється у незміненому стані з калом, незначна кількість виділяється з сечею. Період напіввиведення становить від 13 до 25 годин залежно від способу застосування (пероральний, внутрішньом’язовий або внутрішньовенний). Плазмовий кліренс становить близько 7-12 мл/хв після разової пероральної дози, внутрішньовенного або ректального застосування.

Лінійність дози. Мелоксикам виявляє лінійну фармакокінетику в межах терапевтичної дози від 7,5 мг до 15 мг після перорального та внутрішньом’язового застосування.

Особливі групи хворих.

Пацієнти з печінковою/нирковою недостатністю. Печінкова та ниркова недостатність легкого та помірного ступеня суттєво не впливають на фармакокінетику мелоксикаму. Пацієнти з помірним ступенем ниркової недостатності мали значно вищий загальний кліренс. Знижене зв’язування з білками плазми крові спостерігалося у пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю.

Пацієнти літнього віку. У пацієнтів літнього віку чоловічої статі середні фармакокінетичні параметри подібні до таких у молодих добровольців чоловічої статі. У пацієнток літнього віку жіночої статі значення AUC вищі і період напіввиведення довший порівняно з відповідними показниками у молодих добровольців обох статей. Середній кліренс плазми у рівноважному стані у пацієнтів літнього віку був трохи нижчий, ніж у молодих добровольців.

Передозировка

По инструкции, таблетки нужно глотать, не измельчая, целиком, обильно запивая. Рекомендуется принимать таблетки в процессе приема пищи, чтобы снизить вероятность развития негативных эффектов со стороны ЖКТ. Дозировку врач определяет в индивидуальном порядке. Как правило, больным остеоартритом назначают прием в сутки 7,5 мг средства. Если есть необходимость, дозу увеличивают до 15 мг.

Больным анкилозирующим спондилитом и ревматоидным артритомназначают в сутки по 15 мг Ревмоксикама. После того, как эффект от лечения был достигнут, пациенту показано принимать поддерживающую дозу — 7,5 мг средства в сутки.

Людям, у которых имеет место повышенный риск проявления негативных эффектов, назначают дозу не более 7,5 мг.

Применение раствора проводится парентерально, внутримышечно. Вводить раствор нужно в ягодицы, глубоко. Сколько времени длится лечение, врач определяет индивидуально. Как правило, в день показано применение 0,75-1,5 мл раствора, который содержат ампулы. Инъекцию проводят один раз в день, рекомендуется проводить их не более пяти дней подряд. При необходимости далее применяют другие формы лекарства. Допустимая доза в сутки составляет 15 мг средства.

Применяется препарат в виде суппозиториев ректально. Перед его введением нужно провести все гигиенические процедуры. Дозировку и длительность лечения определяет врач. Как правило, показано применение 1 суппозитория один раз в день. Не следует применять средство более 7 дней подряд. Свечи в гинекологии используется только по назначению врача и по той схеме, которая предписана гинекологом.

Если были приняты высокие дозы лекарства, у человека может развиваться тошнота, рвота, боль в животе, сонливость, летаргия. Также при приеме высоких доз Ревмоксикама возрастает вероятность развития побочных явлений и увеличивается их интенсивность.

При значительном превышении дозировки может отмечаться острое отравление мелоксикамом, при котором у пациента нарушаются функции почек и печени, развивается артериальная гипертензия. Возможна кома, остановка сердца.

Отсутствует специфический антидот. Если произошла передозировка, проводят промывание желудка (в случае передозировки таблеток) либо прямой кишки (в случае передозировки суппозиториев). Также проводят симптоматическое лечение. При тяжелой интоксикации пациента госпитализируют.

Те пользователи, которые пишут отзывы на любой тематический форум, отмечают, что и таблетки, и уколы, и свечи являются эффективными средствами для снятия боли при остеоартрозе и других болезнях опорно-двигательного аппарата. Некоторые пациенты пишут о проявлении побочных эффектов – повышенного давления, сонливости, боли в животе.

Встречаются и негативные мнения тех, кому препарат не помог уменьшить негативные проявления. Отзывы о свечах Ревмоксикам в гинекологии свидетельствуют, что лекарство эффективно при воспалительных процессах женских мочеполовых органов, но применять его можно только после назначения специалистом.

Купить препарат в таблетках в Украине (Киев, Харьков и др.) можно по цене в среднем 50 грн. за упаковку 10 шт. Цена уколов Ревмоксикама — в среднем 100 грн. за 5 ампул. Цена свечей — 46 грн. за 5 шт.

  • Интернет-аптеки УкраиныУкраина
  • Интернет-аптеки КазахстанаКазахстан

Аптека24

  • Ревмоксикам 1% 1.5 мл №5 раствор для инъекций

  • Ревмоксикам 15 мг №10 таблетки ПАТ»Фармак», Україна

  • Ревмоксикам 7.5 мг №20 таблетки ПАТ»Фармак», Україна

  • Ревмоксикам 1% 1.5 мл №3 раствор для инъекций ПАТ»Фармак», Україна

  • Ревмоксикам 15 мг N20 таблетки ПАТ»Фармак», Україна

ПаниАптека

  • Ревмоксикам таблетки Ревмоксикам табл. 7.5мг №20 Украина , Фармак ОАО

  • Ревмоксикам ампула Ревмоксикам раствор для инъекций 1% №3 Украина , Фармак ОАО

  • Ревмоксикам ампула Ревмоксикам раствор для инъекций 1% ампулы 1,5мл №5 Украина , Фармак ОАО

  • Ревмоксикам суппозитория Ревмоксикам суппозитории ректальные 0.015г №5 Украина , Лекхим-Харьков ЗАО

  • Ревмоксикам таблетки Ревмоксикам табл. 15мг №10 Украина , Фармак ОАО

показать еще

БИОСФЕРА

  • Ревмоксикам® 15 мг №10 табл.Фармак (Украина)

  • Ревмоксикам® 7,5 мг №10х2 табл.Фармак (Украина)

  • Ревмоксикам® 1%/1,5 мл №5 р-р д/ин.амп.Фармак (Украина)

показать еще

Препарат предназначен для перорального применения. Таблетку рекомендуется глотать целиком, не разжевывая и не измельчая, запивая достаточным количеством жидкости. Для снижения риска развития побочных эффектов со стороны желудочно-кишечного тракта препарат следует принимать во время приема пищи. Длительность курса лечения и дозы препарата определяет лечащий врач индивидуально для каждого пациента.

Взрослым и подросткам в возрасте старше 15 лет при остеоартритах обычно назначают препарат в суточной дозе 7,5мг. В случае необходимости суточную дозу препарата увеличивают до 15мг.Взрослым и подросткам в возрасте старше 15 лет при ревматоидном артрите и анкилозирующем спондилите обычно назначают препарат в суточной дозе 15мг.

Препарат предназначен для ректального применения. Перед использованием препарата следует провести гигиенические процедуры, в том числе тщательно вымыть руки. Длительность курса лечения и дозы препарата определяет лечащий врач индивидуально для каждого пациента.Взрослым и подросткам в возрасте старше 15 лет обычно назначают по 1 суппозиторию препарата 1 раз в день.

Препарат предназначен для парентерального применения, допускается только внутримышечное введение препарата. Раствор следует вводить глубоко в верхний наружный квадрант ягодичной мышцы.

Длительность курса лечения и дозы препарата определяет лечащий врач индивидуально для каждого пациента.Взрослым и подросткам в возрасте старше 15 лет обычно назначают по 7,5-15мг препарата (0,75-1,5мл раствора для инъекций) 1 раз в день.Препарат в форме раствора для инъекций следует применять не более 5 дней подряд, в случае необходимости терапию продолжают пероральными формами препарата Ревмоксикам.

Длительность курса лечения определяет лечащий врач индивидуально для каждого пациента.Максимальная суточная доза для пациентов, страдающих почечной недостаточностью, составляет 7,5мг препарата.Максимальная суточная доза препарата для пациентов с нормальной функцией почек составляет 15мг.При одновременном применении различных форм препарата дозы мелоксикама следует суммировать и следить, чтобы суточная доза не превышала допустимого максимума.

При применении завышенных доз препарата у пациентов возможно развитие тошноты, рвоты, болей в эпигастральной области, желудочно-кишечного кровотечения, сонливости и летаргии. Кроме того, при применении завышенных доз препарата увеличивается риск развития и тяжесть побочных эффектов. При применении препарата в дозах значительно превышающих рекомендуемые возможно развитие острого отравления мелоксикамом, симптомами которого являются артериальная гипертензия, острая почечная недостаточность, нарушения функции печени, а также кома и остановка сердца.

Специфического антидота нет. При передозировке препарата показано промывание желудка (при применении препарата в форме таблеток) или прямой кишки (при применении препарата в форме суппозиториев ректальных). Кроме того, проводят симптоматическую терапию.

Ревмоксикам инструкция по применению уколы

Лечение тяжелой интоксикации мелоксикамом следует проводить в условиях стационара.

Использование чрезмерного количества лекарственного средства Ревмоксикам может спровоцировать развитие состояния передозировки, которое будет сопровождаться следующей симптоматикой:

  • головная боль;
  • сонливость;
  • головокружение;
  • тошнота;
  • рвота;
  • болевые ощущения в области эпигастрии;
  • кровотечения в кишечнике или желудке;
  • гипертоническая болезнь;
  • нарушение нормального функционирования почек;
  • проблемы с дыханием;
  • кома;
  • судороги;
  • недостаточность кровообращения сердечно-сосудистой системы;
  • анафилактическая реакция.

В случае возникновения какого-либо патологического изменения следует максимально быстро обратиться за помощью в медицинское учреждение. Это необходимо для того, чтобы избежать усугубления общего состояния пациента.

После осмотра лечащий врач назначит специальную терапию, которая поможет как можно быстрее избавиться от симптомов. После проведения огромного количества исследований было выявлено, что колестирамин способствует ускорению выведению мелоксикама – основного компонента лекарства Ревмоксикам.

Таблетки Ревмоксикам предназначены для перорального применения. Их принимают, запивая водой, не разламывая и не разжевывая. Прием препарата рекомендован во время еды, чтобы снизить риск развития побочных действий со стороны желудочно-кишечного тракта и обострения хронических заболеваний. Суточная доза составляет 7,5 мг, при тяжелом течении болезни дозировка может быть увеличена вдвое.

Для лечения анкилозирующего спондилита и ревматоидного артрита используется 15 мг средства. После достижения лечебного действия количество препарата должно быть уменьшено до 7,5 мг.

Согласно инструкции по применению, уколы Ревмоксикам используются внутримышечно. Введение препарата внутривенно запрещено. Количество лекарственного средства и длительность курса лечения определяются специалистом для каждого пациента индивидуально в зависимости от тяжести его состояния. Рекомендовано использовать до 1,5 мг раствора для инъекций, содержащегося в ампулах. Инъекции проводятся один раз в день в течение пяти суток.

Ревмоксикам инструкция по применению уколы

Риск возникновения побочных действий можно сократить, если применять минимальную эффективную дозу и сократить срок лечения до исчезновения симптомов. Лечащий врач должен постоянно контролировать необходимость симптоматической терапии и наблюдать за реакцией организма на использование средства.

Показання

Короткотривале симптоматичне лікування гострого нападу ревматоїдного артриту та анкілозивного спондиліту, коли пероральний та ректальний шляхи застосування не можуть бути застосовані.

– Гіперчутливість до мелоксикаму або до інших складових лікарського засобу, або до активних речовин з подібною дією, таких як НПЗП, аспірин. Мелоксикам не слід призначати пацієнтам, у яких виникали симптоми астми, носові поліпи, ангіоневротичний набряк або кропив’янка після прийому аспірину чи інших НПЗП;

– шлунково-кишкова кровотеча або перфорація, пов’язані з попередньою терапією НПЗП в анамнезі;

– активна або рецидивуюча пептична виразка/кровотеча в анамнезі (два або більше окремих підтверджених випадки виразки або кровотечі);

– тяжка печінкова недостатність;

Ревмоксикам инструкция по применению уколы

– тяжка ниркова недостатність без застосування діалізу;

– шлунково-кишкова кровотеча, цереброваскулярна кровотеча в анамнезі або інші порушення згортання крові;

– розлади гемостазу або одночасне застосування антикоагулянтів (протипоказання пов’язані зі шляхом застосування);

– тяжка серцева недостатність;

– лікування періопераційного болю при коронарному шунтуванні (КШ);

– III триместр вагітності (див. розділ«Застосування у період вагітності або годування груддю»);

– вік пацієнта до 18 років.

Условия хранения

Препарат в форме таблеток рекомендуется хранить в сухом месте вдали от прямых солнечных лучей при температуре 15 до 25 градусов Цельсия.Препарат в форме суппозиториев и раствора для инъекций рекомендуется хранить в сухом месте вдали от прямых солнечных лучей при температуре от 8 до 15 градусов Цельсия.Срок годности препарата не зависимо от формы выпуска – 2 года.

Обратите внимание!

Это описание препарата Ревмоксикам есть упрощенная авторская версия сайта apteka911, созданная на основании инструкции/ий по применению. Перед приобретением или использованием препарата вы должны проконсультироваться с врачом и ознакомиться с оригинальной инструкцией производителя (прилагается к каждой упаковке препарата).

Информация о препарате предоставлена исключительно с ознакомительной целью и не должна быть использована как руководство к самолечению. Только врач может принять решение о назначении препарата, а также определить дозы и способы его применения.

Можно приобрести все формы лекарства по рецепту.

Таблетки хранят при температуре 15-25 градусов в темном и сухом месте.

Суппозитории и раствор хранят при температуре 8-15 градусов в темном и сухом месте.

Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодії

Дослідження щодо взаємодії проводилися лише за участю дорослих.

Ризики, пов’язані з гіперкаліємією.

Деякі лікарські засоби можуть сприяти гіперкаліємії: калієві солі, калійзберігаючі діуретики, інгібітори ангіотензинперетворювального ферменту (АПФ), антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, нестероїдні протизапальні препарати, (низькомолекулярні або нефракціоновані) гепарини, циклоспорин, такролімус і триметоприм.

Початок гіперкаліємії може залежати від того, чи є пов’язані з нею чинники. Ризик появи гіперкаліємії зростає у разі, якщо вищезгадані лікарські засоби застосовуються супутньо з мелоксикамом.

Фармакодинамічні взаємодії.

Інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) та ацетилсаліцилова кислота ≥ 3 г/добу. Не рекомендуєтьсякомбінація з іншими НПЗП (див. розділ «Особливості застосування»), включаючи ацетилсаліцилову кислоту в дозах ≥ 500 мг за один прийом або ≥ 3 г загальної добової дози.

Кортикостероїди (наприклад глюкокортикоїди). Одночасне застосування з кортикостероїдами потребує обережності через підвищений ризик кровотечі або появи виразок у шлунково-кишковому тракті.

Антикоагулянти або гепарин. Значно підвищується ризик кровотеч внаслідок пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки. НПЗП можуть посилювати ефекти антикоагулянтів, таких як варфарин (див. розділ «Особливості застосування»). Не рекомендується одночасне застосування НПЗП та антикоагулянтів або гепарину в геріатричній практиці або в терапевтичних дозах.

В інших випадках (наприклад, при профілактичних дозах) застосування гепарину необхідна обережність через підвищений ризик кровотеч.

Тромболітичні та антиагрегаційні лікарські засоби. Підвищений ризик кровотеч через пригнічення функції тромбоцитів та пошкодження гастродуоденальної слизової оболонки.

Селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС). Підвищений ризик шлунково-кишкової кровотечі.

Діуретики, інгібітори АПФ та антагоністи ангіотензину ІІ. НПЗП можуть знижувати ефект діуретиків та інших антигіпертензивних лікарських засобів. У деяких пацієнтів з порушенням функції нирок (наприклад у пацієнтів з дегідратацією або у пацієнтів літнього віку з порушенням функції нирок) одночасне застосування інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину ІІ та лікарських засобів, що пригнічують циклооксигеназу, може призвести до подальшого погіршення функції нирок, включаючи можливу гостру ниркову недостатність, що зазвичай є оборотною.

Інші антигіпертензивні лікарські засоби (наприклад бета-адреноблокатори). Як і при застосуванні вищезазначених лікарських засобів, може розвинутися зниження антигіпертензивного ефекту бета-блокаторів (внаслідок пригнічення простагландинів із судинорозширювальним ефектом).

Інгібітори кальциневрину (наприклад циклоспорин, такролімус). Нефротоксичність інгібіторів кальциневрину може посилюватися НПЗП шляхом медіації ефектів ниркових простагландинів. Під час лікування слід контролювати ниркову функцію. Рекомендований ретельний контроль функції нирок, особливо у пацієнтів літнього віку.

Деферасірокс. Супутнє застосування мелоксикаму і деферасіроксу може підвищити ризик шлунково-кишкових побічних реакцій. Слід проявляти обережність при комбінуванні цих лікарських засобів.

Фармакокінетична взаємодія: вплив мелоксикаму на фармакокінетику інших лікарських засобів.

Літій. Є дані щодо НПЗП, які підвищують рівень концентрації літію у плазмі крові (шляхом зниження ниркової екскреції літію), що може досягти токсичних величин. Одночасне застосування літію та НПЗП не рекомендовано (див. розділ «Особливості застосування»). Якщо комбінована терапія необхідна, слід ретельно контролювати вміст літію у плазмі крові на початку лікування, при підборі дози та при припиненні лікування мелоксикамом.

Метотрексат. НПЗП можуть зменшувати тубулярну секрецію метотрексату, тим самим підвищуючи концентрацію його у плазмі крові. З цієї причини не рекомендується супутньо застосовувати НПЗП пацієнтам, які приймають високу дозу метотрексату (понад15 мг/тиждень) (див. розділ «Особливості застосування»). Ризик взаємодії НПЗП і метотрексату слід враховувати також у пацієнтів, які приймають низьку дозу метотрексату, у т. ч.

пацієнтів з порушеною функцією нирок. У разі якщо потрібне комбіноване лікування, необхідно контролювати показники крові та функції нирок. Слід дотримуватися обережності у разі, коли прийом НПЗП і метотрексату триває 3 дні поспіль, оскільки плазмовий рівень метотрексату може підвищитися та посилити токсичність.

Пеметрексед. При супутньому застосуванні мелоксикаму з пеметрекседом у пацієнтів з легкою та помірною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну від 45 до 79 мл/хв), прийом мелоксикаму слід призупинити на 5 днів до введення пеметрекседу, в день введення, і на 2 дні після введення. Якщо комбінація мелоксикаму з пеметрекседом необхідна, пацієнтів слід ретельно контролювати, особливо щодо появи мієлосупресії та шлунково-кишкових побічних реакцій. У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну нижче 45 мл/хв) супутнє застосування мелоксикаму з пеметрекседом не рекомендується.

У пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв), дози 15 мг мелоксикаму можуть зменшити елімінацію пеметрекседу, а, отже, збільшити частоту виникнення побічних реакцій, пов’язаних з пеметрекседом. Таким чином, слід проявляти обережність при призначенні 15 мг мелоксикаму одночасно з пеметрекседом для пацієнтів з нормальною функцією нирок (кліренс креатиніну ≥ 80 мл/хв).

Фармакокінетична взаємодія: вплив інших лікарських засобів на фармакокінетику мелоксикаму.

Холестирамін прискорює виведення мелоксикаму шляхом порушення внутрішньопечінкової циркуляції, тому кліренс мелоксикаму підвищується на 50 %, а період напіввиведення знижується до 13±3 години. Ця взаємодія є клінічно значущою.

Не виявлено клінічно значущої фармакокінетичної взаємодії при одночасному прийомі з антацидами, циметидином та дигоксином.

Спеціальних досліджень щодо впливу препарату на здатність керувати автомобілем або працювати з іншими механізмами немає. Однак на основі фармакодинамічного профілю та побічних реакцій що спостерігалися, можна припустити, що мелоксикам не впливає або має незначний вплив на зазначену діяльність. Проте пацієнтам, у яких спостерігалися розлади функції зору, включаючи нечіткість зору, запаморочення, сонливість, вертиго або інші порушення центральної нервової системи, рекомендовано утриматися від керування автомобілем або роботи з іншими механізмами.

Применение в период беременности и кормления грудью

Побічні реакції можна мінімізувати, застосовуючи найменшу ефективну дозу протягом найкоротшого терміну лікування, необхідну для контролю симптомів (див. розділ «Спосіб застосування та дози» та інформацію щодо шлунково-кишкових та серцево-судинних ризиків нижче).

Рекомендовану максимальну добову дозу не можна перевищувати у разі недостатнього терапевтичного ефекту, також не слід застосовувати додатково НПЗП, тому що це може підвищити токсичність, тоді як терапевтичні переваги не доведені. Слід уникати одночасного застосування мелоксикаму з НПЗП, включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2.

Мелоксикам не слід застосовувати для лікування пацієнтів, що потребують полегшення гострого болю.

У разі відсутності покращення після декількох днів клінічні переваги лікування слід повторно оцінити.

Слід звернути увагу на езофагіт, гастрит та/або пептичну виразку в анамнезі з метою забезпечення їх повного виліковування до початку терапії мелоксикамом. Слід регулярно виявляти увагу через можливий прояв рецидиву у пацієнтів, які лікувалися мелоксикамом, та пацієнтів з такими випадками в анамнезі.

Шлунково-кишкові порушення.

Як і при застосуванні інших НПЗП, потенційно летальні шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть виникнути у будь-який час у процесі лікування, незалежно від наявності попередніх симптомів або серйозних шлунково-кишкових захворювань в анамнезі.

Ризик шлунково-кишкової кровотечі, виразки або перфорації є вищим при підвищенні дози НПЗП у пацієнтів з виразкою в анамнезі, особливо ускладненою кровотечею або перфорацією (див. розділ «Протипоказання»), та у пацієнтів літнього віку. Таким пацієнтам слід починати лікування з найменшої ефективної дози.

Для таких пацієнтів може бути доцільною комбінована терапія із захисними лікарськими засобами (такими як місопростол або інгібітори протонної помпи). Це також стосується пацієнтів, які потребують сумісного застосування низької дози аспірину або інших лікарських засобів, що підвищують шлунково-кишкові ризики (див. інформацію, наведену нижче, та розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

Пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі, особливо пацієнтам літнього віку, слід повідомляти про всі незвичні абдомінальні симптоми (особливо шлунково-кишкові кровотечі), головним чином на початкових етапах лікування.

Пацієнтам, які одночасно застосовують лікарські засоби, що підвищують ризик виразки або кровотечі, такі як гепарин, як радикальну терапію або в геріатричній практиці, антикоагулянти, такі як варфарин або інші нестероїдні протизапальні лікарські засоби, включаючи ацетилсаліцилову кислоту в протизапальних дозах (≥ 500 мг за один прийом або ≥ 3 г загальної добової дози) застосування мелоксикаму не рекомендується (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

При виникненні шлунково-кишкової кровотечі або виразки у пацієнтів, які застосовують мелоксикам, слід відмінити лікування.

НПЗП слід з обережністю застосовувати пацієнтам зі шлунково-кишковими захворюваннями в анамнезі (виразковий коліт, хвороба Крона), оскільки ці стани можуть загострюватися (див. розділ «Побічні реакції»).

Порушення з боку печінки.

До 15 % пацієнтів, які застосовують НПЗП (включаючи Ревмоксикам), можуть мати підвищення значень одного або більше печінкових тестів. Такі лабораторні відхилення можуть прогресувати, можуть залишатися незмінними або можуть бути тимчасовими при продовженні лікування. Суттєві підвищення АЛТ або АСТ (приблизно у 3 та більше разів вище норми) були відмічені у 1 % пацієнтів під час клінічних досліджень з НПЗП.

Ревмоксикам: состав, показания, дозировка, побочные эффекты, аналоги

Пацієнтів із симптомами печінкової дисфункції або з відхиленням у печінкових тестах потрібно оцінити щодо розвитку симптомів більш тяжкої печінкової недостатності у продовж терапії Ревмоксикамом. Якщо клінічні симптоми свідчать про розвиток печінкових захворювань або якщо спостерігаються системні прояви захворювання (наприклад еозинофілія, висипання), то застосування Ревмоксикамуслід припинити.

Серцево-судинні порушення.

Для пацієнтів з артеріальною гіпертензією та/або із застійною серцевою недостатністю від легкого до помірного ступеня в анамнезі рекомендується ретельний нагляд, оскільки при терапії НПЗП спостерігалися затримка рідини та набряк.

Для пацієнтів із факторами ризику рекомендується клінічне спостереження артеріального тиску на початку терапії, особливо на початку курсу лікування мелоксикамом.

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) пов’язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт). Недостатньо даних для виключення такого ризику при застосуванні мелоксикаму.

Пацієнтам з неконтрольованою артеріальною гіпертензією, застійною серцевою недостатністю, встановленою ішемічною хворобою серця, периферійним артеріальним захворюванням та/або цереброваскулярним захворюванням слід проводити терапію мелоксикамом лише після ретельного обстеження. Таке обстеження необхідне до початку довготривалого лікування пацієнтів з факторами ризику серцево-судинних захворювань (наприклад з артеріальною гіпертензією, гіперліпідемією, цукровим діабетом, курців).

НПЗП збільшують ризик серйозних серцево-судинних тромботичних ускладнень, інфаркту міокарда та інсульту, які можуть мати летальний наслідок. Збільшення ризику пов’язано з тривалістю застосування. Пацієнти із серцево-судинними захворюваннями або факторами ризику серцево-судинних захворювань мають підвищений ризик тромботичних ускладнень.

Порушення з боку шкіри.

Повідомлялося про небезпечні для життя тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз при застосуванні мелоксикаму. Пацієнти повинні бути проінформовані про симптоми тяжких уражень і уважно стежити за реакціями шкіри. Найбільший ризик виникнення синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу існує протягом перших тижнів лікування.

Якщо у пацієнта присутні симптоми синдрому Стівенса-Джонсона або токсичного епідермального некролізу (наприклад, шкірний висип, що прогресує, часто з пухирцями або ураженням слизової оболонки), потрібно припинити лікування мелоксикамом. Важливо якнайшвидше діагностувати і припинити застосування будь-яких препаратів, що можуть спричинити тяжкі синдром Стівенса-Джонсона або токсичний епідермальний некроліз.

Анафілактичні реакції.

Як і при застосуванні інших НПЗП, анафілактичні реакції можуть спостерігатися у пацієнтів без відомої реакції на Ревмоксикам. Ревмоксикамне слід застосовувати пацієнтам з аспіриновою тріадою. Цей симптоматичний комплекс зустрічається у пацієнтів з астмою, у яких спостерігалися риніти, з назальними поліпами чи без них, або у яких проявлявся тяжкий, потенційно летальний бронхоспазм після застосування аспірину або інших НПЗП. Слід вжити заходів невідкладної допомоги при виявленні анафілактичної реакції.

Параметри печінки та функція нирок.

Як і при лікуванні більшістю НПЗП, описано поодинокі випадки підвищення рівня трансаміназ у сироватці крові, білірубіну в сироватці крові або інших параметрів функції печінки, підвищення креатиніну в сироватці крові та азоту сечовини крові, а також інші відхилення лабораторних показників. У більшості випадків ці відхилення були незначні і мали тимчасовий характер. При значному або стійкому підтвердженні таких відхилень застосування мелоксикаму слід припинити та провести контрольні тести.

Функціональна ниркова недостатність.

https://www.youtube.com/watch?v=cosamomglavnom

НПЗП внаслідок пригнічення судинорозширювального впливу ниркових простагландинів можуть індукувати функціональну ниркову недостатність шляхом зниження клубочкової фільтрації. Цей побічний ефект є дозозалежним. На початку лікування або після збільшення дози рекомендується ретельне спостереження діурезу та ниркової функції у пацієнтів із такими факторами ризику:

  • літній вік;
  • супутнє застосування з інгібіторами АПФ, антагоністами ангіотензину ІІ, сартанами, діуретиками (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»);
  • гіповолемія (будь-якого генезу);
  • застійна серцева недостатність;
  • ниркова недостатність;
  • нефротичний синдром;
  • вовчакова нефропатія;
  • тяжкий ступінь печінкової дисфункції (сироватковий альбумін {amp}lt; 25 г/л або ≥ 10 г/л за класифікацією Чайлда-П’ю).

У поодиноких випадках НПЗП можуть призводити до інтерстиціального нефриту, гломерулонефриту, ренального медулярного некрозу або нефротичного синдрому.

Доза мелоксикаму для пацієнтів з термінальною нирковою недостатністю, які знаходяться на діалізі, не має перевищувати 7,5 мг. Пацієнтам з нирковою недостатністю легкого та помірного ступеня дозу можна не знижувати (рівень кліренсу креатиніну більше 25 мл/хв).

Затримка натрію, калію та води.

НПЗП можуть посилити затримку натрію, калію та води і вплинути на натрійуретичні ефекти діуретиків. Крім того, може спостерігатися зниження антигіпертензивного ефекту гіпотензивних лікарських засобів (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У результаті у чутливих пацієнтів можуть розвиватися або посилюватися набряк, серцева недостатність або артеріальна гіпертензія.

Гіперкаліємія.

Гіперкаліємії може сприяти цукровий діабет або одночасне застосування лікарських засобів, що підвищують каліємію (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»). У таких випадках потрібно регулярно проводити контроль рівня калію.

Особые указания

Перед использованием лекарства следует получить консультацию квалифицированного специалиста о необходимой дозировке и количестве приёмов. Для того чтобы максимально избежать возникновения побочных реакций следует принимать наименьшее количество медикаментозного препарата Ревмоксикам в минимальный период времени.

Медикаментозное средство не используется для лечения болезней у детей, возраст которых меньше 18 лет.

В период терапии необходимо контролировать состояние почек и печени в связи с тем, что медикамент отрицатель влияет на их нормальную работоспособность и может спровоцировать развитие различных заболеваний.

Пожилым пациентам

Лекарственный препарат Ревмоксикам, согласно инструкции по применению в уколах, назначается крайне осторожно для пациентов взрослой и пожилой категории людей. Это происходит потому, что именно эти больные наиболее сильно подвержены возникновению и развитию нежелательных побочных явлений и патологических изменений в организме. Суточная дозировка для этих пациентов не должна превышать 7,5 мг.

Медикаменты, относящиеся к группе противовоспалительных нестероидных средств и которые способствуют синтезированию простагландинов, могут негативно повлиять на репродуктивную функцию. В связи с этим лекарственное средство не рекомендуют использовать пациентам, которые в максимально близкие сроки хотят забеременеть и стать мамами.

Препарат также оказывает отрицательное воздействие на беременную женщину, а также на полноценное развитие её плода. В период приема лекарства повышается риск следующих изменений в организме:

  • повышается риск наступления преждевременных родов;
  • увеличивается риск развития сердечных пороков и врождённых дефектов передней брюшной стенки у ребёнка.

Опасность значительно возрастает при увеличении дозировки и длительности терапии с использованием препарата Ревмоксикам.

В период первого и второго триместра вынашивания ребёнка медикамент следует принимать только в случае крайней необходимости. В этом случае нужно использовать минимальное количество лекарственного средства Ревмоксикам на протяжении небольшого периода времени.

В случае приёма препарата на последней стадии вынашивания малыша могут возникнуть следующие угрозы:

  • сердечно-легочная токсичность, которая может привести к преждевременному закрытию артериального протока и легочной гипертензии;
  • нарушение функционирования почек, перерастающее в почечную недостаточность;
  • увеличение кровотечений в момент родовой деятельности;
  • угнетение сокращений матки, вследствие этого происходит задержка родов.

В период лактации не рекомендуется использовать препарат Ревмоксикам в связи с тем, что составляющие компоненты могут попадать и в грудное молоко, а в медицинской практике нет специализированных данных о положительном или отрицательном влиянии медикамента на детский организм.

В педиатрии

Для пациентов, не достигших совершеннолетия, то есть 18 лет, лекарственное средство Ревмоксикам не назначается.

Скорость и реакция

https://www.youtube.com/watch?v=ytdevru

В период терапии с применением лекарственного средства Ревмоксикам необходимо быть крайне осторожным при самостоятельном управлении автомобильным транспортом, а также выполнении работы требующей концентрации внимания и повышенной координации движений.

Внимательность необходима потому что лекарство может провоцировать возникновение различных нежелательных реакций в виде головокружения, нарушения слуха и зрения, дезориентации, потери сознания. Такие изменения могут привести к непредвиденным ситуациям.

Следует учитывать, что при применении средства больными с заболеваниями ЖКТ существует повышенный риск развития кровотечений и язвенных поражений. Особенно важен тщательный контроль при лечении пожилых людей. Риск увеличивается при продолжительном лечении.

Следует учесть, что мeлоксикам может маскировать признаки основной болезни.

Лечение мелоксикамом, как и другими препаратами, которые ингибируют синтез циклооксигеназы/ простагландинов, может сказываться на способности к оплодотворению. Поэтому женщинам, планирующим беременность, это средство принимать не рекомендовано.

Отмечены очень редкие случаи, когда при лечении нестероидными противовоспалительными средствами отмечались серьезные реакции кожных покровов. При развитии побочных эффектов, связанных с кожными покровами, нужно прекратить прием средства.

Следует учитывать, что в состав средства в виде таблеток входит лактоза.

Свечи Ревмоксикам в гинекологии применяются только по рекомендации гинеколога и под его контролем.

При приеме лекарства не отмечалось влияния на способность человека концентрировать внимание. Однако тем пациентам, которые наблюдают ухудшение зрения или ощущение сонливости, лучше отказаться на период лечения от потенциально опасных видов деятельности.

Аналоги

В настоящее время производители предлагают широкий перечень препаратов, оказывающих похожее действие. Аналогами Ревмоксикама являются Артрозан, Амелотекс, Мелоксикам, Мелокс, Локсидол.

Приобрести препарат можно в аптеке без рецепта врача. Средняя цена Ревмоксикама в таблетках составляет 260 рублей за упаковку, свечи стоят от 310 рублей, цена уколов Ревмоксикам — 350 рублей.

https://youtu.be/I8RFEh_ee9E

Мирлокс
Ксефокам Рапид
Ксефокам
Мовалис
Месипол
Лем
Мелбек
Мовасин
Пироксикам
Лорноксикам
Артрозан
Тексамен
Амелотекс
Мелоксикам

Аналоги средства Ревмоксикам – это препараты с таким же действующим веществом: Мелоксикам, Мовалгин, Мовалис, Мелоксикам-КВ, Мелокс.

Важно проконсультироваться с врачом перед тем, как заменить препарат аналогом.

Передозування

Симптоми гострого передозування НПЗП зазвичай обмежуються летаргією, сонливістю, нудотою, блюванням та епігастральним болем, які в цілому є оборотними при підтримувальній терапії. Може виникнути шлунково-кишкова кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до артеріальної гіпертензії, гострої ниркової недостатності, дисфункції печінки, пригнічення дихання, коми, судом, серцево-судинної недостатності та зупинки серця. Повідомлялося про анафілактоїдні реакції при терапевтичному застосуванні НПЗП, що також може спостерігатися при передозуванні.

При передозуванні НПЗП пацієнтам рекомендовано симптоматичні та підтримувальні заходи. Дослідження показали прискорене виведення мелоксикаму за допомогою 4 пероральних доз холестираміну 3 рази на добу.

Побічні ефекти

Дані досліджень та епідеміологічні дані дають можливість припустити, що застосування деяких НПЗП (особливо у високих дозах та при тривалому лікуванні) може бути пов’язане з невеликим підвищенням ризику судинних тромботичних явищ (таких як інфаркт міокарда або інсульт) (див. розділ «Особливості застосування»).

Набряк, артеріальна гіпертензія та серцева недостатність спостерігалися при лікуванні НПЗП.

Більшість побічних ефектів, що спостерігаються, шлунково-кишкового походження. Можлива пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, іноді летальна, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»). Після застосування спостерігалася нудота, блювання, діарея, метеоризм, запор, диспепсія, абдомінальний біль, мелена, блювання кров’ю, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона (див. розділ «Особливості застосування»). З меншою частотою спостерігався гастрит.

Були повідомлення про тяжкі ураження шкіри: синдром Стівенса-Джонсона та токсичний епідермальний некроліз (див. розділ «Особливості застосування»).

З боку шлунково-кишкового тракту: розлади травної системи: диспепсія, нудота, блювання, біль у животі, запор, діарея, метеоризм, відрижка, езофагіт, гастрит, гастродуоденальна виразка, прихована або макроскопічна шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, коліт, шлунково-кишкова перфорація. Шлунково-кишкова кровотеча, виразка або перфорація можуть бути тяжкими та потенційно летальними, особливо у пацієнтів літнього віку (див. розділ «Особливості застосування»).
З боку гепатобіліарної системи: порушення показників функції печінки (наприклад підвищення трансаміназ або білірубіну), гепатит, жовтяниця, печінкова недостатність.
З боку крові та лімфатичної системи: анемія, відхилення показників аналізу крові від норми (включаючи зміну кількості лейкоцитів), лейкопенія, тромбоцитопенія. Повідомлялося про випадки агранулоцитозу (див. «Окремі серйозні та/або часті побічні реакції»).
З боку імунної системи: алергічні реакції, інші, ніж анафілактичні або анафілактоїдні; анафілактичний шок, анафілактична реакція, анафілактоїдна реакція, включаючи шок.
З боку шкіри та підшкірної клітковини: ангіоневротичний набряк, свербіж, висипання, кропив’янка, реакції фоточутливості, мультиформна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, бульозний дерматит, ексфоліативний дерматит.
З боку дихальної системи, органів грудної клітки та середостіння: астма у пацієнтів з алергією на ацетилсаліцилову кислоту та інші НПЗП, інфекції верхніх дихальних шляхів, кашель.
З боку психіки: зміна настрою, нічні кошмари, сплутаність свідомості, дезорієнтація, безсоння.
З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, сонливість.
З боку серця: відчуття серцебиття. Повідомлялось про серцеву недостатність, пов’язану із застосуванням НПЗП.
З боку судин: підвищення артеріального тиску, припливи.
З боку нирок та сечовидільної системи: затримка натрію та води, гіперкаліємія,зміни показників функції нирок (підвищення креатиніну та/або сечовини сироватки крові), гостра ниркова недостатність, зокрема у пацієнтів з факторами ризику, інфекції сечовивідних шляхів, порушення частоти сечовипускання.
З боку органів зору: кон’юнктивіт, розлади зору, що включають нечіткість зору.
З боку органів слуху та вестибулярного апарату: запаморочення, дзвін у вухах.
З боку скелетно-м’язової системи та сполучної тканини: артралгія, біль у спині, симптоми, пов’язані із суглобами.
Загальні розлади та реакції у місці введення: затвердіння у місці ін’єкції, біль у місці ін’єкції, набряк, включаючи набряк нижніх кінцівок, грипоподібні симптоми.

Окремі серйозні та/або часті побічні реакції. Повідомлялося дуже рідко про випадки агранулоцитозу у пацієнтів, які приймали мелоксикам та інші потенційно мієлотоксичні лікарські засоби (див. розділ «Взаємодія з іншими лікарськими засобами та інші види взаємодій»).

https://www.youtube.com/watch?v=ytpressru

Побічні реакції, які не асоціювалися із застосуванням препарату, але які є характерними для інших сполук класу. Органічне ниркове ураження, що, імовірно, призводить до гострої ниркової недостатності: повідомлялося про випадки інтерстиціального нефриту, гострого тубулярного некрозу, нефротичного синдрому та папілярного некрозу (див. розділ «Особливості застосування»).

Понравилась статья? Поделиться с друзьями:
Заболевания опорно-двигательного аппарата
Добавить комментарий

;-) :| :x :twisted: :smile: :shock: :sad: :roll: :razz: :oops: :o :mrgreen: :lol: :idea: :grin: :evil: :cry: :cool: :arrow: :???: :?: :!:

Adblock
detector